Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 914/3863/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали"на постановувід 05.03.2015 Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 914/3863/14господарського суду Львівської областіза позовомПриватного підприємства "Укрінвесткапітал"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-вуглепром"простягнення 274 006,62 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідачів:не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Матвіїв Р.І.) від 02.12.2014 у справі № 914/3863/14 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" на користь ПП "Укрінвесткапітал" 217 015,03 грн основного боргу, 4 566,23 грн трьох процентів річних, 32 552,24 грн інфляційних втрат, 17 807,12 грн пені та 5 422,62 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору; стягнуто з ТОВ "Укр-вуглепром" на користь ПП "Укрінвесткапітал" 254,13 грн боргу та 2,72 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору; відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" 2 066,00 грн інфляційних втрат і стягнення з ТОВ "Укр-вуглепром" 19,87 грн боргу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Кравчук Н.М., судді - Гнатюк Г.М., Якімець Г.Г.) від 05.03.2015 рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2014 у справі № 914/3863/14 частково скасовано; позовні вимоги заявлені до ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" на користь ПП "Укрінвесткапітал" 273 732,62 грн боргу та судового збору за подання позовної заяви в розмірі 5 474,64 грн; позовні вимоги, заявлені до ТОВ "Укр-вуглепром", задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Укр-вуглепром" на користь ПП "Укрінвесткапітал" 256,19 грн боргу та судового збору за подання позовної заяви в розмірі 5,17 грн; відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Укр-вуглепром" 17,81 грн боргу; сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 719,41 грн залишено за ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали".

В касаційній скарзі ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" просить скасувати ухвалені по справі судові акти, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.664 ЦК України, ст.ст.22, 69 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "Укрінвесткапітал" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" та ТОВ "Укр-вуглепром" про стягнення заборгованості в сумі 274 006,62 грн за договором поставки продукції.

Судами встановлено таке.

06.05.2013 між ПП "Укрінвесткапітал" (постачальник) та ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" (покупець) було укладено договір поставки продукції №060513-001, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити тонкі відходи вуглезбагачення (вугілля не поіменоване в алфавіті (вугільна фракція дрібнодисперсна) шлам вугільний) в загальній кількості 500 тон (а.с.22-24).

Відповідно до п.2.3. договору остаточна вартість договору визначається із сум вартості фактично поставленого постачальником та прийнятого покупцем товару відповідно до вимог даного договору.

Продавець починає відвантаження товару після отримання письмової заявки покупця. Допускається передача заявки як по електронній пошті, так і в оригіналі поштою (п.3.1. договору).

Пункт 4.4. договору передбачає, що на поставлений товар постачальник надає покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; інші документи, визначені законодавством та/або згодою сторін.

На виконання умов договору ПП "Укрінвесткапітал" поставило ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" продукцію на загальну суму 355 699,63 грн, що підтверджується видатковими накладними №8 від 27.05.2013 на суму 15 684,60 грн, №37 від 25.06.2013 на суму 9 180,00 грн, №40 від 01.07.2013 на суму 9 180,00 грн, №41 від 03.07.2013 на суму 32 250,00 грн, №71 від 18.07.2013 на суму 32 213,00 грн, №82 від 15.08.2013 на суму 31 554,20 грн, №84 від 21.08.2013 на суму 31 369,20 грн, №116 від 27.09.2013 на суму 16 185,33 грн, №140 від 18.10.2013 на суму 51 860,65 грн, №164 від 18.11.2013 на суму 5 880,00 грн, №165 від 20.11.2013 на суму 51 461,33 грн, №173 від 16.12.2013 на суму 34 440,66 грн, №174 від 17.12.2013 на суму 34 440,66 грн, які підписані представниками та скріплені печатками сторін (а.с.25-37).

Покупець свої зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію виконав частково, розрахувався лише на суму 138 684,60 грн, що підтверджується довідкою ПАТ "Форум Банк" від 23.09.2014, згідно якої за період з 06.05.2013 по 22.09.2014 на рахунок позивача від відповідача-1 надійшли кошти у розмірі 138 684,60 грн із призначенням платежів "оплата за відходи вуглезбагачення", "за агреліт", "за вугілля" (а.с.40).

31.12.2013 між ПП "Укрінвесткапітал" та ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" було підписано акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що заборгованість відповідача на користь позивача по договору №060513 від 06.05.2013 становить 227 015,03 грн (а.с.38-39). В акті звірки розрахунків не враховано оплати, проведеної ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" на користь позивача 23.01.2014 в сумі 10 000,00 грн, в зв'язку з чим заборгованість відповідача -1 перед позивачем становить 217 015,03 грн.

06.05.2013 між ПП "Укрінвесткапітал" (кредитор) та ТОВ "Укр-вуглепром" (поручитель) було укладено договір поруки №06/05/2013, відповідно до умов якого у випадку невиконання чи неналежного виконання ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" (боржником) своїх зобов'язань перед кредитором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань боржником по оплаті вартості продукції, поставленої кредитором в межах ліміту відповідальності поручителя, а саме у розмірі, що дорівнює 0,1% від заборгованості боржника згідно з договором поставки продукції №060513-001 від 06.05.2013 (а.с.45).

Відповідно до п.3.2. договору поруки при отриманні вимоги кредитора поручитель зобов'язаний в триденний строк сплатити кредитору суму в розмірі 0,1% від боргу боржника шляхом перерахування цієї суми на розрахунковий рахунок кредитора.

14.08.2014 позивач надіслав на адресу відповідача-1 претензію-вимогу №14/08/2014 про сплату заборгованості в розмірі 217 015,03 грн (а.с.41-44), яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

26.09.2014 позивач надіслав відповідачу-2 вимогу про сплату заборгованості в розмірі 217,02 грн (а.с.46-47), яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Враховуючи невиконання відповідачами своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся за захистом свого порушеного права та інтересу до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд правомірно виходив із такого.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Господарським кодексом України (ст. 175 ГК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться в ст.712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 ЦК України).

Договором сторони визначили умови розрахунків, а саме відповідно до п.5.1. покупець здійснює оплату за поставлений товар згідно з виставленим продавцем покупцеві рахунком впродовж 10 робочих днів з дати отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в договорі і рахунках.

Статтями 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи встановлені обставини та положення вищевказаних норм права, суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача основної заборгованості у розмірі 217 015,03 грн.

За оцінкою судів ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" належними та допустимими доказами вказаної заборгованості не спростувало; посилання скаржника на те, що спірні видаткові накладні не є належними доказами, оскільки зі сторони ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" не підписувалися та не скріплювалися його печаткою, колегія суддів визнала безпідставним, оскільки оригінали видаткових накладних з підписами та мокрими печатками сторін були оглянуті судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 05.03.2015.

Щодо заперечення ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" факту отримання вугілля згідно договору №060513-001, то апеляційний суд виходив із того, що предметом розгляду даного спору є заборгованість за поставлені позивачем та отримані відповідачем-1 тонкі відходи вуглезбагачення саме згідно умов договору №060513-001 від 06.05.2013.

Частиною 1 ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором (п.6.3) сторони встановили, що покупець за прострочення термінів розрахунку за поставку товарів сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення від суми боргу та відшкодовує завдані цим збитки понад неустойку.

Як вбачається з конкретизованого розрахунку пені, позивачем нараховано пеню в розмірі 17 807,12 грн за період з 24.01.2014-23.07.2014 (а.с.20-21).

З огляду на вищенаведене та, враховуючи факт прострочення оплати товару, апеляційний суд правомірно погодився з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимоги позивача в частині стягнення 17 807,12 грн пені.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом вказаної статті нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з конкретизованого розрахунку, позивачем нараховано три проценти річних в розмірі 4 566,23 грн та інфляційні втрати в розмірі 34 618,24 грн за період з 24.01.2014-06.10.2014 (а.с.20).

Суд першої інстанції, здійснивши власний перерахунок заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних нарахувань, прийшов до висновку про часткове їх задоволення на суму 32 552,24 грн, в решті 2 066,13 грн відмовлено.

Апеляційна інстанція, здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань за допомогою системи "Ліга "Закон"", прийшла до вірного висновку про правильність здійснення позивачем розрахунку інфляційних втрат на суму 34 618,24 грн за період з 24.01.2014-06.10.2014.

Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних в розмірі 4 566,23 грн та інфляційних втрат в розмірі 34 618,24 грн за період з 24.01.2014-06.10.2014 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Отже, загальна сума, яка підлягала б до стягнення з відповідача-1 на користь позивача становить 274 006,62 грн (217 015,03 грн + 4 566,23 грн + 34 618,24 грн +17 807,12 грн). Проте, в прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" лише 273 732,62 грн боргу. (за мінусом 0,1% боргу , покладеного на поручителя), тому позовні вимоги заявлені до відповідача-1 підлягають до задоволення в розмірі 273 732,62 грн.

Стосовно позовних вимог, заявлених до відповідача-2, суд апеляційної інстанції вірно виходив із такого.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Договором поруки №06/05/2013р. від 06.05.2013 не передбачено іншого виду поруки, відповідно відповідачі у даній справі є солідарними боржниками.

У п.2.2 договору визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань боржником по оплаті вартості продукції, поставленої кредитором в межах ліміту відповідальності поручителя, а саме у розмірі, що дорівнює 0,1% від заборгованості боржника згідно з договором поставки продукції №060513-001 від 06.05.2013.

Відповідно до п.3.1-п.3.2 договору поруки у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, кредитор має право звернутися до поручителя з вимогою про виконання таких зобов'язань в межах ліміту відповідальності поручителя. При отриманні вимоги кредитора поручитель зобов'язаний в триденний строк сплатити кредитору суму в розмірі 0,1% від боргу боржника шляхом перерахування цієї суми на розрахунковий рахунок кредитора.

Як зазначалося вище, 22.09.2014 позивачем було надіслано відповідачу-2 вимогу про сплату заборгованості, проте була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Зі змісту відзиву на позовну заяву №27/11/2014 від 27.11.2014 вбачається, що ТОВ "Укр-вуглепром" визнає вимоги позивача та зобов'язується в місячний термін оплатити суму в розмірі 274,00 грн (а.с.67).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем-2 даної суми.

З огляду на викладене та відповідно до встановлених вище сум: основного боргу - 217 015,03 грн, трьох процентів річних - 4 566,23 грн та інфляційних втрат в розмірі 34 618,24 грн заборгованість за договором поставки становить 256 199,50 грн. Враховуючи правову природу пені, яка не є основною заборгованістю, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що до стягнення з відповідача-2 (поручителя) на користь позивача підлягає 256,19 грн (0,1%).

Касаційна інстанція не бере до уваги доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції положень ст.69 ГПК України, оскільки суд розглянув апеляційну скаргу в межах двомісячного строку, встановленого ст.102 ГПК України; в матеріалах справи наявні докази повідомлення судом відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги на 05.03.2015 в порядку ст.98 ГПК України шляхом надіслання ухвали рекомендованим листом, який було повернуто поштовим відділенням по закінченню терміну зберігання (а.с.173-174), що не доводить розгляд справи за відсутності сторони не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Стосовно посилань скаржника на незастосування до правовідносин сторін ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", то касаційна інстанція звертає увагу, що судом надана оцінка доказам у справі, які у сукупності і з урахуванням дій відповідача щодо часткової оплати поставки, підтверджують фактичне здійснення господарської операції у встановленому судами розмірі; доводи ж касаційної скарги зводяться до посилань на недоведеність встановлених судами обставин справи, що не допускається в силу положень ч.2 ст.111 ГПК України.

Таким чином твердження заявника про порушення і неправильне застосування Львівським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятої у справі постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 у справі № 914/3863/14 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

І.Ходаківська